Політична унія
Політи́чна у́нія (від піздньолат. unio "єднання") — тип політичного утворення, який складається з менших держав або створюється з них, або процес, який цього досягає. Ці менші державні утворення зазвичай називаються федеративними штатами[en] та федеральними територіями[en] у федеральному уряді; і префектури, регіони або провінції у випадку централізованого уряду[en]. Ця форма правління може бути створена шляхом добровільної та взаємної цесії[en], і її членів та прихильників називають уніоністами. В інших випадках вона може виникнути внаслідок політичного об’єднання, яке характеризується примусом і завоюванням[en]. Об'єднання окремих держав, які в минулому разом становили єдине ціле, відоме як возз'єднання.[1] На відміну від персональної чи реальної унії, окремі суб’єкти можуть передати повноваження, але підпорядковуються центральному уряду або координуються в певній організації. У федералізованій системі суб’єкти зазвичай мають внутрішню автономію, наприклад, у створенні поліцейських відділів, і ділять повноваження з федеральним урядом, за яким зазвичай зарезервовані зовнішній суверенітет, збройні сили та міжнародні відносини. Унія визнається на міжнародному публічному праві як єдине політичне утворення.[2] Політичну унію можна також назвати законода́вчою у́нією або держа́вною у́нією. Унія може бути здійснена у багатьох формах, загалом класифікованих як:
- Установча унія
- Установча анексія
- Федеральна унія
- Федеральна анексія
- Змішані унії
В установчій унії утворюється нова держава, колишні держави повністю розчиняються в новій державі (хоча деякі аспекти можуть бути збережені).
Установчі унії існували протягом більшої частини історії, наприклад, коли:
- Люблінська унія між Великим князівством Литовським і Королівством Польським призвела до створення Речі Посполитої, виборної монархії, де польська шляхта обирала монарха;
- Акт про унію 1707 року між Королівством Шотландія та Королівством Англія створили Королівство Великої Британії;
- У 1783 році кожна з тринадцяти колоній підписала Статті Конфедерації, що об’єднало їх у Сполучені Штати Америки;[3]
- У 1910 колонії Мис Доброї Надії, Натал, Колонія Оранжевої Річки і Трансвааль були включені до Південно-Африканського союзу;
- Після Реконкісти та династичного союзу між Ізабеллою Кастильською та Фердинандом Арагонським, Іспанська імперія почала процес консолідації Корон Кастилії, Арагону та Наварри в унітарне Королівство Іспанія, хоча процес не був завершений до 1716 року (Арагон) і 1833 (Наварра);
- Акт про унію 1800 року об’єднав Ірландське королівство та Королівство Великої Британії у Сполучене Королівство;
- У 1990 році Народна Демократична Республіка Ємен об'єдналася з Єменською Арабською Республікою (Північний Ємен) і утворила Республіку Ємен.
Під час установчої анексії держава чи адміністративно-териториторільні одиниці об’єднуються та припиняють своє існування в існуючій державі, юридичне існування якої продовжується.
Анексія може бути добровільною або, частіше, шляхом завоювання.
Установча анексія відбувалася в різні моменти історії, наприклад, коли:
- У 1535 і 1542 роках, відповідно до двох законів Уельсу, Королівство Англія офіційно анексувало Королівство Уельс;
- У 1822 році Республіка Іспанська Гаїті[en] була анексована Республікою Гаїті;
- Королівство Пруссія використовувало анексію для об’єднання багатьох німецьких князів під час Другої Шлезвізької війни, Австро-прусської війни та Франко-прусської війни;
- Королівство Сардинія анексувало багато герцогств і міст-держав в Італії в період об’єднання Італії;
- У 1918 році під час Подгорицької скупщини Королівство Сербія анексувало Королівство Чорногорія;
- Китайська Народна Республіка анексувала Тибет (1951), Східний Туркестан (Сіньцзян) (1949), Гонконг (1997) і Макао (1999).
Федеральна анексія відбувається, коли унітарна держава стає федеративною одиницею існуючої федеральної держави, причому анексована держава продовжує своє юридичне існування. Таким чином, анексована держава перестає бути державою в міжнародному праві, але зберігає своє юридичне існування у внутрішньому праві, допоміжному щодо федеральної влади.[4]
Відомі історичні федеральні анексії включають:
- Анексії Сполученими Штатами Америки та подальше надання статусу штату Вермонтській республіці (1791), Техаській республіці (1846) і Каліфорнійській республіці (1848);
- Прийняття Женеви до Швейцарської Конфедерації в 1815 р.;
- Анексії Канадою Британської Колумбії в 1871 році, острова Принца Едуарда в 1873 році та домініону Ньюфаундленд в 1949 році;
- Анексія Еритреї Етіопією з 1951 по 1993 рік (Федерація Ефіопії та Еритреї);
- Анексія Західною Німеччиною землі Саар у 1957 році.
Об’єднання Італії передбачало суміш уній. Королівство об'єдналося навколо Сардинського королівства, з яким кілька держав добровільно об'єдналися в Королівство Італія.[5] Інші політії, такі як Королівство Обох Сицилій і Папська область, були завойовані й анексовані. Формально унія на кожній території була санкціонована народним референдумом, де людей запитували, чи згодні вони мати своїм новим правителем Віктора Емануїла II та його законних спадкоємців.[6]
Об’єднання Німеччини почалося серйозно, коли Королівство Пруссія анексувало численні дрібні держави в 1866 році.[7]
Окрім регіональних рухів, у другій половині XX століття, вперше в Європейській Унії, почали з’являтися наднаціональні та континентальні унії[en], які сприяють прогресивній інтеграції між своїми членами. Інші приклади таких союзів включають АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії),[8][9] форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва[10] та Форум тихоокеанських островів.[11]
- ↑ Political Union. TheFreeDictionary.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Wohlgemuth, Michael (1 червня 2017). Political union and the legitimacy challenge. European View. 16 (1): 57—65. doi:10.1007/s12290-017-0432-z. ISSN 1865-5831.
- ↑ Dullien, Sebastian; Torreblanca, José Ignacio (December 2012). What is political union? (PDF). European Council on Foreign Relations. Архів (PDF) оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Addresses Against Incorporating Union, 1706-1707. $USD. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Unification of Italian States - Countries - Office of the Historian. history.state.gov. Архів оригіналу за 2 червня 2011. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Hoppen, K. Theodore (1 квітня 2008). An Incorporating Union? British Politicians and Ireland 1800–1830. The English Historical Review. CXXIII (501): 328—350. doi:10.1093/ehr/cen009. ISSN 0013-8266. S2CID 145245653.
- ↑ Unification of German States - Countries - Office of the Historian. history.state.gov. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Overview of Continental Unions. WiseMee. 8 липня 2019. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Allison-Reumann, Laura; Murray, Philomena (22 червня 2017). Should the EU be considered a model for ASEAN?. Pursuit - The University of Melbourne. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 20 серпня 2018.
- ↑ J Bamber, Greg (26 жовтня 2005). What Context does the Asia-Pacific Economic Cooperation Forum (APEC) Provide for Employment Relations? (PDF). Australian and New Zealand Academy of Management. Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
- ↑ Robertson, Robbie. Regionalism in the Pacific: A New Development Strategy (PDF). The University of the South Pacific. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2008. Процитовано 20 серпня 2018.
| ||||||||||||||||||||||||||||||